Іде весна стежками луків,
На ліс і річку погляда,
Вслухаючись у тихий журкіт,
Деревам підбира вбрання.
Уже повсюди квітнуть квіти
І розливають свій нектар,
Вони – немов маленькі діти
І їм не можна без тепла.
І день ясний весну вітає,
Радіє першому теплу,
Як кращу подругу стрічає,
Стрімку звеличує ходу.
Та у душі весни тривожно:
Щодня безумствує орда.
В полоні відчаю безмовно
Вона марніє на очах…
У душi тривожно
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124032302264
Свидетельство о публикации №124032302264
Рецензии