Пливуть у далі голубій
Хмарки і не бояться.
Не можна стримати в душі
Захоплення від сяйва!
У лісі зеленіє шовк,
А в лузі – море квітів!
Вони – немовби сотні сонць
Чи золотистих німбів!
Співає вітер у гаю,
Радіє воскресінню.
Мені здається, що я сплю
І поглинаю втіху.
У соковитих барвах – день,
Звучить пташине скерцо!
У нотах пристрасних пісень –
Знемога і блаженство…
Дерева, квіти і кущі
Зворушують цвітінням.
А я ледь стримую свій біль:
Нема числа руїнам…
Ледь стримую бiль
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124032105010
Свидетельство о публикации №124032105010
Рецензии