577. Ипотека Сергей Сулим

перевод стихотворения "Ипотека" Сергея Сулима (г. Москва)

Як же загас мій вогонь, милий друже, скажи?!
Зовсім недавно ж був парубком юним, гожим...
Ліфту рулетка вимірює, чи я жив,
Знов посміхаюсь нещиро я перехожим.

Банків часи – і можливостей до небес:
Вклади, відсотки, аванси, розстрочки, кредити...
Чи то трамплін, чи то просто могильний хрест:
Щойно злетів – і завис маревом розбитим.

Місто рукою кредитною взяло гортань,
Тисне щороку все дужче, мов тую рибу.
Усьому ж межа є – пусти, кажу, перестань!
Я все одно в цьому хаосі непотрібен.

Вирватись, хоч ненадовго – ковтнути світ.
Як же набридли цей офіс, фаст-фуд, заправки.
Я би поїхав у гори, туди, де Схід,
Там, де вітри із краваток плетуть удавки.

Я би пішов у моря, у дев'ятий вал,
І посміхнуся б душею відкритою прямо;
Долю б зустрів, хоч сам Кракен пошматував,
Лиш припиніть боргову цю копати яму.

Усі ці роки золоті, – в колесі біжу:
Офіс, квартира і пробки, дорожні війни.
Щойно скінчиться і вийду за віку межу,
Місце б лишилось, де можна спочити вільно.

Знову і знову думки все на Схід ведуть:
Сонце Гоа, чи буремні вершини Кашміру...
Ранок, будильник, окріп на плиті вже ждуть:
Пробки, заправка і офіс, дзвінки, квартира.

березень 2024

ссылка на оригинал находится здесь:
http://stihi.ru/2019/03/29/4898