Николай Зеров 1890-1937 Посвящение

Я тяжко рос. Не удивляйтесь им,
Неискушённым и неловким звукам, -
Таким ранимым и таким безруким
Я был тогда на торжище людском.

Раскинувшись ковром, "шалфейные холмы"
Меня своим не соблазняли туком:
Дитячьим радостям, наивным мукам
Слагал я связки худосочных рифм.

А после подошло гурманство слова:
Отборных звуков платье пурпуровое
Окутало мой символичный "блат";

Да вот усохли чувства соковитые:
Так просыхает торфа чёрный плат
Под многосонным и палящим летом.

Присвята
Я туго ріс. Тож не дивуйте їм,
Тим недосвідченим, невправним звукам,-
Таким беззахисним, таким безруким
Я був тоді на торзі життьовім!

“Горби шалфейні” в килимі ряснім
Мене своїм не спокушали туком:
Дитячим радощам, наївним мукам
Складав я в’язки виснажених рим.

А потім підійшло гурманство слова:
Добірних звуків шата пурпурова
Оповила мій символічний “блат”;

Та почуття усохли соковиті:
Так просихає торфу чорний плат
По многосоннім і пекучім літі.

30.12.1933