Поміж деревами й кущами –
Моя улюблена ріка.
Іду до неї з почуттями,
Вона мене завжди втіша.
Тече ріка спокійно, тихо,
Купає небо в глибині.
Та все ж і їй буває прикро,
Коли гримить у вишині…
Палає в небі не зірниця,
Летить не пташка до вікна,
Гримить не грім, не колісниця,
Гуде сиренами війна.
І ліс весь час шумить тривожно,
Птахам незатишно, тремтять.
Хмарки печаляться безмовно –
На всьому – розпачу печать.
Та все ж весна несе дарунки,
Зелені стелить килими,
Хутчіш затягує баюри:
Повсюди – зваба новизни…
На буйство дивиться природа,
Радіє сонцю і теплу,
Та у красі лунає нота,
Що жалем зранює весну…
Печать розпачу
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124031800317
Свидетельство о публикации №124031800317
Рецензии