576. Згадай-но Андрей Медведев
Згадай-но, у гартожитку пейзажі,
Коли не знав і кольору шпалер,
Коли мовчання значно більше значить,
Ніж сто промов, що з памяті ти стер.
Коли за снігом оживають руки,
Старий собака ходить у дворі
З очима Мандельштама, і по кругу,
Щоб не здуріти, ставши у воріт.
Коли твоїм погода заздрить крокам,
І можна вийти у вікно, нажаль,
Весна на підвіконнях вже півроку,
Очима провождаєш дирижабль.
І, сидячи в кутку, в в думках гадаєш,
Куди його заносить інтерес,
Коли в кінці бульвару кома грає,
А посмішка – з сльозами, а не без.
березень 2024
оригинал произведения в ВК:
https://vk.com/wall-99230046_4067
Свидетельство о публикации №124031802597
http://vk.com/wall-99230046_4067
Дмитрий Арутюнович Романов 18.03.2024 10:56 Заявить о нарушении