571. Идучи, повертаюсь Ярослава Попова

перевод стихотворения "Уходя, возвращаюсь" Ярославы Поповой (г. Москва)

Ідучи, повертаюсь, розплавлена до сивин.
Це питання про те, як у грудях хтось жар зловив,
І горіла весна, і позаду було життя.
Ідучи, повертаюсь – один, і без вороття.

Це питання про те, хто мару ту сприйняв за сон;
Повертаючись, знову, де ворони в унісон
Засипають пожежу лиш попелом; голоси
Опускались, щоб різати землю на полюси.

Повертаюсь, і знову мій час вже летить вперед,
Поринає туди, де нікого ніхто не жде,
Обганяючи пульс, що безмежне кільце замкнув,
Залишаючи знак, як різкий і раптовий звук.

Увірветься у мозок, і в грудях лишить сліди,
І розтане, як шепіт "благаю тебе, не йди"
Ідучи, повернись, розвести не спіши мости –
У повітрі лишається тільки отруйне "ти".

Це питання про те, як зоря за рікою жде,
Як я повз у пітьмі, як солдат, що осліп за день.
Пережити цей вечір – мов через віки пройти,
Щоби знов повернутись, і знову щоб геть піти.

березень 2024

оригинал произведения здесь:
http://stihi.ru/2014/05/15/1076