Як тільки тяжко стало жити,
Ні в кого немає до людей жалю.
Тільки для себе все можуть творити.
Дай їм розуму Боже , я молю.
Невже не можна жити в любові.
Невже так тяжко дружбу берегти.
Адже життя нам Богом дане,
Щоб ми до згоди всі прийшли.
Бо скільки горя ми бачили в житті.
А скільки ще невидимого горя.
Отож задуматись потрібно всім про те ,
Як по життю любов ту зберегти.
О Боже , дай нам сили все стерпіти.
Й розвіяти з душі всю ту журбу.
Все , що погане твориться у світі
Хай все пройде , як вітер по степу.
14.03.2023
Як тильки тяжко стало жити
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2024
Свидетельство о публикации №124031702888
Свидетельство о публикации №124031702888
Рецензии