Люблю весну за миті воскресіння,
За розмаїття соковитих барв,
За радісні хвилини потепління,
За підсвідомий чарівливий драйв.
О, як же вабить очі квітування
Мімоз, фіалок, золотих дощів!
Втішає душу й серце милування,
Втихає в грудях крижаний борвій.
І я щодня у гості поспішаю
До березня, запитую, чи встав?
Завжди його, як рідного, вітаю,
Благаю, щоб мою утому зняв.
А він уже творити починає,
Хмарки малює, прикраша блакить,
Для квітів ніжні фарби підбирає…
І день перерождається умить.
Жестикулює, дихає азартно,
Замріяно пливе у світі барв…
І так усе бадьоро робить, вправно,
Що вся природа розсипає шарм…
Тут – брунька, там – травиця зеленіє,
Ось – крокуси і проліски, нарцис!...
Від рясту вся поляна рожевіє!..
А душу вже леліє ніжний бриз…
До березня у гостi
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124031507882
Свидетельство о публикации №124031507882
Рецензии