Разговор с дождём

               

Что ж ты расплакался, дождик весенний –
Неразговорчивый, нынче на дню;
Нет, не понять мне твоих настроений,
Что ты, тебя я сейчас не виню…
Призрак скитаний мне даже по нраву,
Где захотел – в зеркала тротуар,
Даже Природе ты нужен по праву,
Да и селянам, коль в меру – ты дар!
Кто под зонтом и тепло приодетый,
Дружит с романтикой и не спешит –
Город весь в красках блестящих соцветий,
Переливается даже гранит.
Видишь, с тобою мы потолковали,
Смысл отражений легко здесь нашли,
Может не все описали детали –
Встречу-надежду друг в друге зажгли…

Вячеслав Шикалович
15.03.2024г.

           Розмова з дощем

Що ж ти розплакався, дощик весняний –
Неговіркий щось ти нині на дню;
Не зрозуміть твоїх настроїв, файний,
Що ти, тебе не виню, а ціню.
Привід до мандрів мені до вподоби,
Де захотів – в дзеркала тротуар,
Навіть природі потрібно, що робиш,
Та і селянам, як в міру – ти дар!
Хтось з парасолькою, мріє за обрій,
Дружить з романтикою стільки літ;
Місто жде в фарбах блискучих сузір’їв,
Переливається навіть граніт.
…Так ось з дощем мило поговорили,
Сенс віддзеркалень тут  легко знайшли,
Може не всі ми деталі відкрили –
Зустріч нову обумовить змогли…

В'ячеслав Шикалович
15.03.2024 р.