перевод стихотворения "Небо" Леонида Беленького (г. Москва)
То що ж це, Боже, твориться із нами?
Нам не потрібен мир – рвемося в бій.
Про синє море мріємо роками,
Небес не помічаючи в собі.
Мінливого очікуючи фарту,
Спимо ми знов не з тими повсячас;
Ми краще відкладаємо на завтра,
Та тут воно – не полишало нас.
Свічки за мир ми ставимо у храмі,
А щойно що – ми лізем бить людей;
Ми мріємо ніколи не вмирати,
Не знаючи, чим вбити новий день.
Мов цуценя сліпе на перехресті,
Ми боїмось обрати кращий шлях;
Не можемо розлуку перенести,
А як зійшлись – знов ґвалт луна в полях.
Ми хочемо, чого самі не знаєм,
І радість відкладаємо в запас,
А щастя в очі дивиться навзаєм
В даремних спробах ощасливить нас.
березень 2024
Оригинал стихотворения в ВК находится здесь:
https://vk.com/wall13769865_32422
568. Небо у собi Леонид Беленький
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124031407983
Свидетельство о публикации №124031407983
Рецензии
Оригинал стихотворения в ВК находится здесь:
http://vk.com/wall13769865_32422
Дмитрий Арутюнович Романов 14.03.2024 22:57 • Заявить о нарушении
http://vk.com/wall13769865_32422
Дмитрий Арутюнович Романов 14.03.2024 22:57 • Заявить о нарушении