***

ВИБАЧТЕ

Дітки, вибачте нам необачність,  рідненькі,
Що байдужі ми були  до спадщини Неньки.
Скільки втратили вже, бо мовчали по руські
Аж запікся  у горлі скривавлений  згусток.
Покоління минали та й ніхто не засвоїв.
Позабули коріння,  говірки,  героїв.
І за це - нам війна, щоби кожної миті
Годували ми звіра невинними дітьми.
Ця війна нам,  бо так  не хотіли   збагнути,
Що не може  нічого в нас  ;уського бути.
Що ми інші - ми маємо голос та вибір,
А ще  хрестиком вишитий комір та  вимір.
І казки,  де  Дніпро розливається Лугом,
І чумацькі щляхи, і Трипільські сполуки.
Ворог  так засліпив нам оманою  очі,
Що не бачили слів заповіту пророчих.
Загубили зв'язок  поміж серця  нейронів,
Та не вбили тоді дітовбивцю - дракона.
Дітки, вибачте за цю задушливу пастку.
Цей тягар вже нікому з нас  не перекласти.
Вас вбиває за мову  дракон двоголовий,
Бо єднаємось ми від Одеси до Львова,
Бо спадає з очей непритома та кома
Бо останнє, що чутиме звір - буде мова.
Олена Жажкова.
05.03.2024.