ВІН: Чи згадуєш мене?
ВОНА: Та НІ.
Пливуть безглуздо сірі дні,
Вузлами скручені пісні,
І вірші йдуть лайливі, злі...
А ти?
Чи згадуєш мене?
ВІН: Та НІ.
Коли канали всіх новин
Не згадують мій рідний дім
А кажуть про біду на всіх,
Про ворогів, про жах, про гріх...
Я видихаю в синяву
Ти десь жива - і я живу.
Коли ж шахеди йдуть на лов,
Смерть розтуляє пащу знов,
Летить над стріхами домів,
Де я колись тебе зустрів -
Тоді кричить про біль і гнів
Листочок кожен, пташки спів,
І дощ, і вітер, і трава -
І моя зболена душа.
Це правда, чуєш? -
НЕ згадав!
Бо ні на мить
НЕ ЗАБУВАВ.
Диалог про войну и любовь
© Copyright: Светлана День, 2024
Свидетельство о публикации №124031400106
Свидетельство о публикации №124031400106
Рецензии