564. Щоб чекали мене Дарья Гурко
Знову ранок, мороз, аромат тютюну,
Розчиняється дим у повітрі.
Планував же не так, і ніяк не збагну,
Скільки в юності витратив літ я.
Ось почути би там, за дверима дитя,
Його сміх моє серце втішав би.
Щоб чекали мене і мого вороття,
Написав про родину вірша би.
Щоб за мрією йшов увесь час, до мети,
Поки раптом від сну не прокинусь;
Не балакав дарма, а робив в боротьбі,
Щоб пишався, й роботу не кинув.
Щоб не був брехуном, і безглуздим не був,
Почуттям затамовував подих,
І щоб подих отой звідусіль я почув
Не на мить, а на цілу епоху.
Я не згаю свій час, що не слід стерегти,
А ввірвусь у цей світ, боронь Боже!
І усе, що я маю, клянусь зберегти;
Що ж не маю, молитва поможе.
березень 2024
Оригинал стихотворения в ВК
https://vk.com/wall-211339314_219
и на Ютубе:
https://www.youtube.com/watch?v=wJc3DZgRfoc
Свидетельство о публикации №124031306566