З витоку до гирла

Моїй донечці Огневій Ганні

Мрії, спогади,сни не мають кордонів.
Пам"ятатиму завжди,доню,твій дотик долонів.
Кружляють думки не синім вже птахом,
Всі не відстежу.
Річка,що до тебе тече назву міняє з Тахо на Тежу.
Досужим умам якось незвично,
Критик суворий немов доріка:
В Таврійських степах є рукотворна ріка:
Канал Північно-Кримський.
Незабувай ті часи на березі Тібра,
Будуть,я знаю, канікули римські
В серці тримай,не смій забувати:
На кручах Дніпра завже чекають
Перлинку свою батько сивочолий, неспокійна мати.
Зранку і до вечора, довгими ночами
Згадують кровинку з вологими очами.
Оберегом стане мамина молитва:
Споконвіку у людей так водиться.
Некрещений батько про покров дитині
Просить так, як вміє Матір Божу,діву богородицю.
Чекати,доню, додому коли: на березневі іди?
Вірш твій пригадав про квіт яблуневий
У волоссі мого батька твого діда.
Мабуть досить.
Хай підсвідомість у кольорових снах тебе носить.
Це особисте. Не зазирну, не відстежу
Чи стане Рубіконом Тежу?
Три значущі ріки: канал,Дніпро ,Тежу-
А де четверта?
Та ось вона: в сни заходить чужа, інша,не твоя,
Душу бентежить, якщо зовсім відверто...