Було затишно
Немов достиглий мандарин
По небу сонечко котилось,
Мабуть, тікало від хмарин
І так довірливо світилось.
Летіли бризки-промінці
І пахли ранньою весною.
Здавалось, це – весни гінці
Неслись над кулею земною…
Раділи сонечку птахи,
Старанно начищали крильця,
Кричали на весь двір граки,
Що ясний день не забарився.
Немов художник, день почав
Писати барвні акварелі,
За гори хмари всі сховав,
Бруньки намалював на клені.
Було затишно на душі,
Та раптом все змінила звістка:
Під дикі обстріли гучні
Чинило враже плем'я звірства…
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124031207088
Свидетельство о публикации №124031207088
Рецензии