Востаннє прогулянки мікрорайоном,
Востаннє вдихаєш повітря своє.
Тепер в вигнанні ти за те, що цю зону
Ти не покохав, а лишився, ким є.
Прощаєшся з друзями раз і назавжди –
Тепер нас чекає інакше життя.
Ти втратив усе. Не повернеш нізащо,
Хоч як не хотів би. Тебе не простять
За те, що не став, як усі, прогинатись
Під чобіт німецький ти, як і тоді;
Не вірив, що той Drang nach Osten-ний натиск,
Який і тоді ще брехнею смердів,
Нарешті здобуде "святу" перемогу,
І нам "допоможе" Перунова сталь.
Як шкода мені, що приречена молодь
Обрала лиш пекло в підземних світах!
Набрид сам собі, мов старезна платівка,
Та, все ж таки, доля кудись принесе,
Хоч з когось впаде та невидима плівка –
Прозріє нарешті, й здолає усе!
березень 2024
554. Востанне
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124031107721
Свидетельство о публикации №124031107721
Рецензии