Пам'яті мого друга і співробітника,
Бориса Максимовича Лукашука,
Колишнього головного інженера,
Та заступника керуючого по механізації
Ферм в колгоспах району.
Він йшов по дорогам життя,
Честь мав і слово,
Та мріяв про Майбуття,
Та правду брав за основу.
Людиною доброю був,
Завжди йшов на допомогу,
Ні про кого й не позабув,
Душою й серцем вірив Богу.
Його поважали навкруг,
Колеги сусіди, всі люди,
Для мене – найкращий друг,
Ніколи його не забуду.
У пам'яті нашій людській,
Зостанеться він навіки,
Всім рідний, та дорогий,
Мудрість його наче ліки..
Автор Геннадій Сівак.
12 березня 2024 року.
правду брав за основу
© Copyright: Геннадий Сивак, 2024
Свидетельство о публикации №124031103379
Свидетельство о публикации №124031103379
Рецензии