Алина Витухновская. На украинском языке

Другая какая-то Родина,
Чужая кошмарная мать.
Любого Зигфрида и Одина
Здесь каждый желает предать.
Мерцание камеры газовой.
И догвили вместо вальгалл.
И вместо Европы - Евразии
Хохочущий смрадный оскал.
Вонзит в меня нож или лезвие
Любви твоей хищной оскал.
Ты в позе, как-будто в поэзии,
Что чёрт языком изласкал.
Ты станешь наркозно-нетрезвою
Средь хищных огромных стрекоз.
Ты бросишь меня, ибо брезгуешь
Любовью, как истинный монстр.

Я словно мангуст в дегустации
Твоих неразборчивых уст.
Есть благостность в сей имитации,
В пустой констатации чувств.
В механике совокупления
Ценю безысходности нерв.
Преступником в пре-исступлении,
Преступный паду кавалер.
Как мох махаонистым хохотом,
Кошмарной улиткой скрутись.
Ты в липкую матрицу похоти
Мою не утаскивай жизнь!
И вылечи сверхчеловечье
влеченье! Калеча - калечь.
Мы станем частицами речи.
Ты вычистишь русскую речь.
Твоя револьверно-венерность
И трепетность нервных манер.
Ты вся формируешь инферно,
Как фэшн иной Люцифер.
Ты вся - дьяволица, убийца,
Ты тянешь в последний аид
Того, кто посмеет влюбится,
В кошмарное дно Атлантид.
В обличье русалки утянет
Его королевична Дна.
И в мёртвые склизкие сети заглянет
Холодная злая луна.

Часть речи. Часть речи. Часть тела.
Лежит червячок рас-чле-нён.
В кровавом пальто как Отеллло
Средь демонов и Дездемон
Я в нежное женское рабство
Отдался как преданный паж.
Теперь же распятый на части,
Я вписан в кровавый пейзаж.
Я умер. Твоим расчленением
Мне предан особенный смысл.
Кровавое стихотворение
С кошмарной бумаги не смыть.
И здесь, на родном пепелище,
Влекомый любовью одной,
Мой призрак однажды отыщет
Ту тьму, что прельщала тобой.

***

Інакша якась Батьківщина,
Чужа кошмарна мати ти.
Будь-якого Одіна чи ЗігфрІда
Тут кожен бажає зрадити.

Мерехтіння камери газової.
І доґвіли замість вальгалл.
І замість Європи – Євразії
Регочучий смердючий оскал.

Встромляй в мене ніж чи лезо
Любові твоєї хижацький оскал.
Ти в позі, ніби в поезії,
Що язиком пестив чортяка-ваал.

Ти станеш наркозно-нетверезою
Серед хижих величезних бабОк.
Ти кинеш мене, бо гидуєш березою
Коханням, як монстр-колобок.

Я ніби мангуст у дегустації
Твоїх нерозбірливих вуст.
Є благостність у цій імітації,
Порожніх почуттів констатації хруст.

У механіці статевого знову злягання
Ціную безвиході нерв.
Злочинцем у шалене спостерігання,
Злочинний паду кавалер.

Як мох махаоністим реготом,
Равликом страшенним скрутись.
Ти в матрицю липкої похоті
Моє життя не тягай, відірвись!

І вилікуй нарешті надлюдне
Захоплення! Калічучи – каліч.
Ми станем частина мови повсюдно.
Ти вичистиш російську мову всебіч

Твоя револьверно-венерність
І трепетність нервових манер.
Ти вся формуєш інферно,
Як фешн другий Люцифер.

Ти вся – дияволиця, вбивця,
Ти тягнеш в останній аїд
Того, хто закоханий в хтивця,
У жахливе дно Атлантид.

У вигляді русалки затягне
Його королевонька Дна.
І в мертві слизові сітки загляне
Холодний злий місяць з вікна.

Частина мови. Частина мови. Частина тіла.
Лежить черв'ячок розшматований наче дракон.
У кривавому пальті як Отелло-Аттіла
Серед демонів і Дездемон

Я в ніжне жіноче рабство
Віддався як відданий паж.
Тепер же розіп'ятий лукавством,
Я вписан у кривавий краєвид-антураж.

Я помер. Твоїм розчленуванням
Мені наданий особливий сенс.
Кривавий вірш-завивання
Не змити з паперу картини принцес

І тут, на рідному згарищі вище
Тягучий любов'ю однією завжди,
Моя примара знайде на горищі
Ту темряву, що спокушала тебе відійти.