В синеоком том далёко

        *        *        *

В синеоком том далёко,
Отзвенело и ушло,
Облачком осталось лёгким –
Детства милого село…

Нет, нет – вдруг заглянет в сердце,
Улыбнётся сад в цвету,
К лицам незабытым дверцы
И в начальную мечту.

Так Господь задумал сказки,
В жизни – разворот страниц,
От сердечной тихой ласки
И колодезных водиц…

Из рассветных рос взять душу –
В солнца луч, да из любви,
Небеса учиться слушать,
На благое вдохновить…

Жизнь нас многому научит
И покажет, и споёт;
Каждому заветный ключик –
Для открытья дальних звёзд…

Вячеслав Шикалович
09.03.2024г.

       *        *        *

В синьоокому далеко,
Віддзвеніло і пішло,
Хмаркою злетіло легко –
Те дитинство і село…

Ні, та раптом гляне в серце,
Посміхнеться сад в цвіту,
Лиця в незабутніх дверцях,
Мами усмішка в бузку.

Так Господь задумав казку,
З розворотом сторінок,
Серця в тихій милій ласці,
Клена в зелені гілок…

З світанкових рос взять душу –
В сонця промінь, та любов,
Небеса навчитись слухать,
Благість мови знов і знов…

Нас життя велично учить,
Як творить земний свій твір;
Всім дасть заповітний ключик –
Світ відкрить далеких зір…

В'ячеслав Шикалович
09.03.2024 р.