Щоб не стало знов безжальним

Спи́ни гне́мо ми у полі.
Просим в Неба хліба й солі.
В Бога просим мира, долі,
Але що то все, без волі?

Без фактичної свободи,
Що у Всесвіті десь хо́дить
І в собі надію но́сить
На все те, що в Бога просим.

То ж побо́ремось за волю!
Як отой Назар Стодоля
За свою кохану Галю.
Без вагань якихсь та жа́лю!

Заживе́мо, втім на волі,
Стіл накривши з хліба й солі.
Заспіваємо у полі
Як були без волі голі.

Забувати ж то не варто,
Ждучи лиш як ляже карта.
Бачити життя реально,
Щоб не ста́ло знов безжальним.


Рецензии