В очікуванні дня завмерло місто…
Неділя… Всюди – тиша й пустота.
І сонце у блакиті світить втішно,
У сяйві – щирість, ніжність, доброта…
Розтягується час, немовби гума,
Здається, день не матиме кінця…
Запрошує у двір весна співуча,
Йде аромат наснаги від гілля…
Час спокушає роздумом про вічне
І пропонує безліч запитань
Про суть життя, про звабне в ньому й прісне,
Перетинає невловиму грань…
Маленькі радощі пливуть у міркуваннях:
Ранкова кава, усмішка, букет,
Як промінці у чистих водограях,
Захоплює окрилений сюжет…
За радістю спливає безнадія,
Нуртують меланхолія, журба…
Все поглинає невідступна мрія!
Про мир шепочуть трепетні вуста…
Недiля
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124030402199
Свидетельство о публикации №124030402199
Рецензии