Ти молилась, мабуть, особистим богам,
Щоб ніхто тебе не почув.
Ти цілком віддавалась своїм почуттям,
Не ховала напругу та струм.
Зовні дівчинка юна, ти - стара душа,
Переживши безмежність кохань.
Ти - вогонь, небезпека та сліз океан,
Ти - тендітність чуттєвих оман.
Ти - довіра та легкість, ти святість і біль,
Моря сіль, теплий подих весни.
Відпусти його, люба, і крилами в вир.
Не зумів навзаєм - відпусти!
Ти молилась, мабуть, особистим богам
© Copyright: Наталия Лобач, 2024
Свидетельство о публикации №124030202472
Свидетельство о публикации №124030202472
Рецензии