Так хочеться в дитинство повернутись,
Зайти у дім, оглянувши свій двір,
І носиком в плече батьків уткнутись,
Почути рідний голос...передзвін...
Згадати друзів (більшість вже немає),
На сходах посидіти без турбот...
Нам пісню соловейко заспіває...
Так тепло від обіймів і щедрот.
Там тихо. яблуневий цвіт літає...
І вишні та черешні у садку,
Та, як колись, зелепухи зриваєм,
Приємно відчувати смакоту...
Ще зайчики пустити по кімнаті,
Пробігтись по калюжам босоніж
І хвостики погладити кудлаті,
Та крикнути :"Ми вдома!" голосніш.
Дитинство промайнуло, юність...зрілість...
Не встигли оглянутись, вік сплива...
Відчули, оцінили буття сутність
Та своє місце в світі - все в ділах!
Залишити свій слід, приємний спогад
Наступним поколінням - сенс життя!
Зруйнуємо військові барикади,
Щоб для війни не було вороття!
МИ ВІРИМО У МИРНЕ МАЙБУТТЯ!!!
Спогади
© Copyright: Раиса Киевская, 2024
Свидетельство о публикации №124030106644
Свидетельство о публикации №124030106644
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
