Пише уїдливо -
Апартеїдно,
Поезію хворобою назива.
Такий улесливо-неймовірний,
У мозку його - пастка жива.
Нібито зараз комусь потрібні
Його Ерос та Еос (насправді - ні!)
Космічно-приземлисте страховидло
Гібридом гербіцидним лишилось на дні.
На кінцівки прізвищ я незважаю,
От тільки до чого конфіденційність?
Він прагне епіграмами до небокраю,
Забуваючи про страховок доцільність.
"Я - не поет!" - яке підлабузне
Прагнення вистрибнути з "котла"!
"А хто тоді?"
Під геодезичним гузном
Розквіта остогидла
"Квазіскромна" імла.
Його апарат
© Copyright: Марина Чиянова, 2024
Свидетельство о публикации №124030104902
Свидетельство о публикации №124030104902
Рецензии