Давай укладемо угоду
Та занотуємо пригоду - Куба, маяк. І - вуаля!
Крізь простору і часу лінзу нас хвилями знесе до пірсу
Твоє обличчя буде снитись під стогін щогли корабля.
Ми спробуємо не зустріти чужих людей у тому світі
І не зловити хибний вітер, не обручити чиїхось рук.
Тебе побачу біля моря, як мали план у договорі
Там, де ніхто паркан не створить. Ти, не запізнюйся, мій друг!
Зірки нам поміняють збірку - буду молодше, але зір мій
Не підведе у шторм безмірний. Я буду - юнга бригантин.
Шторми любитиму, як волю. Аж сіль проступить на долоні.
Зійду на брег за алкоголем підняти свій серотонін.
На березі старий маячник доньку навчить, що таке вдячність,
Чіпким захватом по - котячі ловити фарт і судака.
Ти будеш старше і мудріше. Заб'ється серце все частіше.
Бандану на корму повішу, пізнавши глиб материка.
Полагоджу рибацьку сітку. І як маяк сам стану світлом.
А коли витягнуться дітки, навчу їх обирати смак,
Улов і курс, долю та жереб, надійний відшукати берег,
Де джерело і рідні двері у свій умріяний маяк.
І щоб не сталося по ходу, я пам'ятаю про угоду.
Судилося нам бути родом і кожен раз кохати знов.
А цього втілення доктрина - віршем маячити невпинно
Тому, що цінна та нетлінна душа, де світиться Любов.
Олена Жажкова
29.02.2024.
Переклад.
Свидетельство о публикации №124022908532