Як настане ніч, життю зле і темно.
Життя згорнуте у клубок.
Та невже все загине. Невже даремно
Передбачила все на крок.
Не відпустить ніколи колючий лютий,
Та нікого не воскресить.
До того тягаря назавжди прикуті,
Він розстрілює кожну мить.
Він затягує душі у чорну вирву,
Де один нескінченний бій.
Відчай, чуєш, ще маю за крила віру,
Що чужий заспокоїть біль.
А під серцем несу і дочку й онука!
Не збивай те серцебиття.
Я не здамся на радість війни, бо руки
Зберегли не одне життя.
І на цьому пульсує увесь мій Всесвіт.
Не чіпай іх дитячи сни.
Кожну ніч за для них вимолюю весну,
Хоч і досі нема весни.
Вже два роки немає весни.
Олена Жажкова.
27.02.2024.
Вже два роки...
© Copyright: Елена Жажкова, 2024
Свидетельство о публикации №124022700612
Свидетельство о публикации №124022700612
Рецензии