Барвистий вечір вкриває землю,
За мить засяють в пітьмі зірки.
Останній промінь шкребе по серцю,
Турбує душу снопом імли…
Ховає небо до завтра сонце,
Щоб відпочило від метушні,
А ніч фарбує усе у чорне,
Стоять дерева, мов у журбі.
Вкриває землю принадний вечір,
Заходить в гості на м’ятний чай
І йде спочити у чорний безмір,
За сині гори, за сонний гай…
А я накриюсь затишним пледом
І пригадаю своє життя:
Веселку в небі, грозу над степом –
Все, що забрало війни виття…
Я помолюся на сон грядущий,
Щоб повернувся на землю мир,
Щоб в кожнім домі був хліб насущний
І довгожданий душевний штиль…
Барвистий вечiр
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124022508547
Свидетельство о публикации №124022508547
Рецензии