Мамочка моя , матінка рідненька
Нас ти всіх пестила , як ми були маленькі.
А я як сама менша того не розуміла.
І все мені хотілося , щоб тільки мене жаліли.
Я мамочку просила ,щоб мене обійняла
Коли з нею пізненько спати я лягала.
Того не розуміла , що їй і так важко було.
Їй хотілось відпочити від того всього.
І тільки з роками те все я зрозуміла.
Та мамочку рідненьку не тільки я жаліла.
Ми всі , її діти , старались як могли,
Щоб тільки своїй матінці хоч чим допомогти.
Наше життя проходило в злагоді і любові.
Мабуть нас Бог беріг щоб ми були здорові.
Але життя бере своє і в нім всього буває.
Та потрібно далі жити ,бо воно триває.
23.02.2024
Мамочка моя, матинка ридненька
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2024
Свидетельство о публикации №124022505026
Свидетельство о публикации №124022505026
Рецензии