Подихи зневір’я
Я з лютим більше не дружу,
Уже весна – в думках і мріях.
Вбираю синь, повітря п’ю,
Шукаю радощі у віршах.
Весна вже в зачісках, в очах,
У лазурових барвах неба,
Вона вже ходить у полях
З ескізом чарівного пензля.
З весною я спішу у світ
Надій, бажань і мрій про спокій,
Сумні думки несу в архів,
Звільняю голову від фобій.
Радію паросткам весни,
Дивлюсь на проліски, як вперше,
Далекі згадую степи
І людям відкриваю серце.
І лише згадка про війну
Псує усі мої стремління:
Я уночі погано сплю
Від хриплих подихів зневір’я…
Подихи зневiръя
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124022400338
Свидетельство о публикации №124022400338
Рецензии