Ні,друже,нам іще не пізно,
з тобою в храм поезії ввійти,
не змовкла наша лебедина пісня,
вона ще десь за обрієм летить.
Ми ще сягнемо вдвох свого зеніту,
ну,що,- мені уже за шістдесят,
тепер уже нам нікуди спішити,
то молоді нехай кудись спішать.
Закоханість в поезію і слово,
ми,друже,пронесемо до кінця,
ти будеш жити українська мова,
бо молоді іще у нас серця.
Про поез ю
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124022304951
Свидетельство о публикации №124022304951
Рецензии