Її посмішка могла розтопити лід,
І її губи - немов пелюстками троянд по шкірі.
Вона була з тих рідкісних жіночих порід,
Від яких чоловіки просто мліли.
Він - ці руки, цей погляд, немов кришталь.
І обійми, в яких хотілося б завжди тонути.
І ця пристрасть в його очах, і за нею - жаль,
І солодкість життя під час ковтання отрути.
Перший погляд. Іскра. Перший дотик. Вогонь.
Завжди сильна, а з ним - така ніжна і сором'язлива.
Він відчув її душу, коли тільки торкнувся її долонь.
А вона дарувала на груди йому свої білосніжні крила.
Полум'я й лід. Чорне та біле.
Ціле життя у тих двох.
Різні думки, об'єднані цілі,
Гаряча й холодна кров.
Крила
© Copyright: Божена Ведмедовская, 2024
Свидетельство о публикации №124022200535
Свидетельство о публикации №124022200535
Рецензии