Відведи мене туди, де тато спить
Просить син у мами кожен ранок
Я йому скажу як білий сніг
Загортає сумом змерзлий ганок.
Як моє дитинство стало враз
В чорно-білих фарбах сьогодення
І улюблений подарений Камаз
Не дає мені дитячого натхнення.
Як весною, влітку, восени
Ми літали в рідкісні країни
Де верблюди можуть без води
Обійти пустелі лабиринти.
Та зимою закінчилось все
Коли падав сніг дощем сріблястим
Як сказали нам, що тата вже
Зустрічає янгол світлом ясним.
Я дивився в довгий шлях небес
І не міг повірити в цю правду
Моє серце рвалося в протест
Мама божеволіла від втрати.
Я благав в молитві Божий світ
Повернути тата нам додому
Ми чекали, склали заповіт
За добро і спокій замість болю.
Відведи мене туди, де тато спить
Його дім в блакитно-жовтих квітах
Ти Герой, мій рідний,-плаче син
Ти Герой і наша вічна втіха.
20 лютого 2024 року (Загреб, Хорватія)
В дведи мене туди, де тато спить
© Copyright: Инна Штефан-Токич, 2024
Свидетельство о публикации №124022100443
Свидетельство о публикации №124022100443
Рецензии