Юрий Клён 1891-1947 Стемнелый месяц...

Стемнелый месяц, снег, парк одинокий.
Деревья чёрные дрожат тревожно.
Слова то вдруг кокетливы, то строги.
Шаги по скользкой тропке осторожны.

Пушистых тёплых варежек касанье.
Миг каждый, точно серебро, звенит.
Я до тех пор готов продлить гулянье,
пока не хлынет утренний блакит.

Мы вспоминаем, как во дни Рамзеса
по Нилу месяц плыл сквозь очерет,
как в рыцарские времена, принцесса,
ваял для вас баллады мой стилет.

Цвели они, точно венцы и нимбы,
для вас цвели огнём любовных клятв,
для той, какую, никогда не видев,
за краем света я пошёл искать!

Очерет - название тростника и камыша, распространённое на юге России.

Стьмянілий місяць, сніг і парк самотній.
Чітких дерев сильвети сторожкі.
Слова, то враз поважні, то зальотні.
На сковзькій стежці кроки нешвидкі.

Пухнатих рукавичок теплий дотик.
Я оправляю в срібло кожну мить
ї ось ладен ходити з вами доти,
аж поки ранок зрине у блакить.

Ми згадуєм, як за часів Рамзеса
цей місяць плив крізь нільський очерет,
як за лицарських днів для вас, принцесо,
різьбив на скелі вірша мій стилет.

Що, як вінці, пісні і ореоли
цвіли для вас вогнем моїх заклять,
яку, не бачивши її ніколи,
світ-заочі подався я шукать!