Ольга А. Фокина. Матери. Рус. Бел
Дереву своя листва…
Лаком не залакирую
Знаки кровного родства –
Звездной полночью осенней,
Серп нащупав второпях,
Мать меня в холодных сенях
Отделила от себя.
И в холстину завитую
Положила жить потом
На солому золотую
Тем же сжатую серпом
***
Скрыпцы – струны, рэчцы – струмень,
Дрэву сваёй лістотай звацца…
Лакам не залакую
Знакі крэўнага сваяцтва –
Зорнай поўначчу восеньскай,
Серп намацаўшы спехам,
Маці мяне ў халодных сенцах
Адлучыла ад сябе.
І ў палатно завітую
Паклала жыць потым
На салому залатую
Тым жа сціснутую сярпом.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №124021604234