Коли піде некохана кохана і мариво нездійснених обіймів
огорне ще сильніше, ніж обійми,
я витягну всі вибгані чернетки, які ще зберігають сяйво щастя,
хоча у щастя віриться все менше.
Я вирівняю вибганість чернеток долонями рожевих ліній долі,
я встигну ще замислитись: чи в долі не той же корінь, що в самій долоні,
але бажання висловити душу за мить думки побічні перевершить,
і я порину у пологи вірша, як я не встиг поринути в кохану.
І хай мене відволікають інші жінки, дівчата – чесні і повії,
яким іще здається, що кохання народжується із чеснот чи хиті,
я вже не стану їхнім і підвладним панчохам, декольте, підборам, віям,
бо вірш, хоча не має плоті й крові, вірш має стать, якій я вже не зраджу...
Коли пiде некохана кохана i мариво нездiйснених...
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124021306742
Свидетельство о публикации №124021306742
Рецензии
"я витягну всі вибгані чернетки, які ще зберігають сяйво щастя",
Мне видится это правильным решением, уважаемый Миклош.
В этих черновиках ещё сохраняется дух этого счастья,
и эта энергетика его подпитает душу.
Не имея ни плоти, ни крови, стихотворение живёт и дышит тем, что Вы вдохнули,
и это чувствуют читающий.
Спасибо за стихи!
Ядвига Довнар 13.02.2024 21:32 • Заявить о нарушении
Мне видится это правильным решением, уважаемый Миклош.
В этих черновиках ещё сохраняется дух этого счастья,
и эта энергетика его подпитает душу.
Не имея ни плоти, ни крови, стихотворение живёт и дышит тем, что Вы вдохнули,
и это чувствуют читающий.
Спасибо за стихи!
Ядвига Довнар 13.02.2024 21:32 • Заявить о нарушении