Рими лютого
І тілу, і світу, і плямам дзеркал
на стелі небес… За не сказаним словом
душа відслідковує власний регрес…
Емоції миттю зв;язались у вузол
байдужості тиші на галасу тлі…
Дуринда паркує дебелий лендкрузер
упоперек площі… З Землі до землі
не так вже й далеко, як пише уява…
Старіючий мозок благає про сни
у теплому ліжку… Пуста і дірява
зима відкорковує пляшки весни…
Дядьки поховалися в темних квартирах,
рятуючи шанс на майбутнє… А я…
Я знову шукаю у всесвіті миру
і ніжних обіймів, любове моя…
Свидетельство о публикации №124021105660