про згуки та прихисток

Любов соромиться докучливих очей. 
Як малоцінно все, що падає у руки.
О, невловимий дотик віями плечей,
О, невимовність слів і неповторність злуки. 

Вона не потребує тріпотіння крил,
Стають самі думки і тіло невагомі.
Все, що гнітило вчора, розлетиться в пил,
Як розіб'єш у серці прихисток любові.


Рецензии