Знову лютий немовби весна,
Чарівний, запашний, сонцесяйний.
Тільки серце пульсує: війна!
Біоритм відбиває безбарвний.
Я б пішла у квітучу зорю
По стежинах, знайомих з дитинства,
Та від дум невеселих горю,
Хоч у серці не тане крижинка.
Знову Харків в полоні вогню,
Знов летять імена у безодню.
Скільки ж можна гніздитися злу
І плодити пекучу недолю?
Скоро вже заспівають струмки,
Що звучатиме: віра, безвір’я?
Завмирає душа від журби,
Переповнена чаша терпіння…
Переповнена чаша терпiння
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124021005406
Свидетельство о публикации №124021005406
Рецензии