Знов, доню, пригадалася мені
Та ніч, коли заплакала ти лячно
В моїх руках. А я раділа! Вдячна...
За голос ніжний, наче уві сні.
Як швидко, моя люба, підросла!
Дорослішали мрії із тобою...
Не станеш вже маленькою такою.
Та вирости із серця не змогла...
Стискає... Тут вмістилося усе -
Я в ньому бережу і жаль і радість.
Коли настане час зустріти старість,
В твоє дитинство пам'ять віднесе...
І з'явиться там посмішка твоя...
Невпевнені іще маленькі кроки.
Слізьми заллються схудлі мої щоки
Від болю, що малює тінь своя...
Долонечками сильно обійми!
Я "дякую" скажу до Бога тихо...
Молитись буду, щоб не знала лиха.
Щоб бачила вночі хороші сни.
О, ні! Не зупинити хочу час!
Бо іншим вже не стане те, що буде.
Нехай рука твоя ще у моїй побуде...
Допоки не розлучить доля нас!
25 вересня 2022
Обiйми мене
© Copyright: Галина Гаврилюк, 2024
Свидетельство о публикации №124020804663
Свидетельство о публикации №124020804663
Рецензии