Дівчинка, кохана, пробач мені за все...
За те, що я не зрозумів душі твоєї.
Не прийняв першого кохання. Та і ще...
За те, що на прощання не обняв "Лілею".
Адже, якби обняв, то б не відпустив.
Відчувши стукіт люблячого серця.
Тоді б у щастя все життя прожив,
Коханню нашому не зачинивши дверці.
Якби мені спочатку все почати.
Я по життю тебе б проніс, капризну.
Голубив і плекав, немов мале дитя.
Тепер залишишся в моїх думках до тризни.
Дiвчинка, кохана, пробач менi за все
© Copyright: Тамара Ненчина, 2024
Свидетельство о публикации №124020602765
Свидетельство о публикации №124020602765
Рецензии