На фотографии мне восемь лет

Родині Туровим, Сало,
Тараненко.

Мені на фото  — років вісім,
А братові, Володі — вісімнадцять,
За нами наче у веснянім лісі,
Квітучих вишень кільканадцять…

Обоє ми в костюмчиках сіреньких,
Тільняшка у Володі і сорочка,
У мене все — на виріст і простеньке,
На грудях світла лінія замочка.

В обох у нас картУзики убогі,
У брата старшого над лобом чуб,
У мене — у траві обидві голі ноги,
І рученьки по швам і маки губ.

Вдивляюсь я на фото мов крізь роки,
І дивиться на мене брат і я маленький. 
Зливаються в очах як три  затоки:
Дитинство. Молодість. І я старенький.

Усе на світі має свій початок і кінець,
Усі ми ходимо у Бога під покровом,
Та тільки б душу не розвіяв той вітрець,
Коли дарує Бог нам  віру в слово.

Минають дні як і травневі теплі ночі,
І все колись мине, як променем і ми,
Та тільки б не дивитись смерті в очі,
Коли вона несе нещастя молодим.

04.02.2024