Відчини мені рай. Я стомився від пекла земного,
де вбивають за так і торгують душею. Візьми
це мовчання моє, що по суті так схоже на слово,
і ввімкни трохи світла для тих, хто виходить з пітьми.
Ти мі бачив з нуля, то ж благаю - не зраджуй… не зраджуй…
Кров на ранах життя запеклася і болю нема
навіть там, де ножі ще стирчать. Все минається, адже
ми прийшли із пітьми і поглине нас знову пітьма.
Все повільніші рухи і тихшають ранку бажання.
Захололую душу готовий віддати тому,
хто закриє повіки і скаже щось добре востаннє,
проводжаючи тіло у створену світлом пітьму.
Бо в ілюзіях ком ми живемо реальністю крапок,
щоб зіграти з Гаврилом колись на веселій сурми,
повертаючись в світло, що вічно дає щось на лапу
не потрібній нікому у сонця проміннях пітьмі.
Молитва
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124020102612
Свидетельство о публикации №124020102612
Рецензии