***

Хотілося б, щоб поскоріш скінчилась
Зима с холодним шаром льдяним
На стежках лісових: я ледь "не вбилась",
Як я чекаю теплої весни!!!

Пошли нам Боже теплої погоди,
Щоби "кожух" розтанув льдяний,
Та щоб Скоріше ожила природа
Та навкруги знов чувсь пташиний спів.

І як нестерпна мені вже розлука-
Охота друзів вже побачить знов!
Та стежки лісові у лід "закуті", -
Скоріш холодний лютий б вже пройшов.

Та  й березень хай поскоріш минає
Та на деревах листя виросте нове.
Із нетерпінням Квітня я чекаю,
Розлука наша мені серце рве.

Бо ні з ким враженнями поділитись
Про те, як кожний раз ходжу в Купель.
Й "рекордам" перестала я радіти-
Та шебетати, ніби соловей.

Й продовжую робити я запливи,
Лише як надоїдливий урок.
Й як хочеться всміхнутися щасливо
Й відволіктись від всих сумних думок.

А зараз, ходячи по стЕжкам слИзьким,
Щоразу впасти й не піднятися боюсь.
Бо не зустріну друзів своїх блИзьких,
Хто мене витягне, як я Не піднімусь?!

Та навіть якщо Едіка зустріну
З Віталієм-як привітатись нам?
Бо Лід Скував всі до Купелі Геть Стежини,
Впаду ж, ій-Богу, якщо руки їм подам.(

А про обійми дружні годі й мріять,-
Допоки не розтане Клятий лід!!!
Але Тримаюсь, бо зустрітись знов надіюсь,
Я з Вами, друзі, бо Без Вас -Немилий світ. )

Немає настрою частенько знов у мене.
Та "валиться" усе із моїх рук(.
Скоріш би знов побачить й Вас, Євгене,
Щоби підняти бойовий мій дух!!!

Ви мені снитесь, мої хлопці милі,-
Мої Ви лицарі, -Без Вас я пропаду!...
Та буду Богу щиро я молитись,
Щоб він й від вас відвів нещастя та біду!!!

Моїй душі немає знов спокою,
Зима набридла. Й, ідучі в Купель,
Всі ви (!!!) знаходьтесь подумки зі мною,
Щоб я пережила знов довгий день.

І щоб на стежці, не дай Бог, не послизнулась,
Інакше можем не зустрітись Ми
Й у квітні. Й дякую, що мене не забули,
Віталію, в своїх молитвах Ви!!!

Минулу зустріч нашу пам'ятаю
Та серце просить знов тепла й Весни,-
Тоді я Всіх вже Неодмінно (!!!) дочекаюсь-
Й "відтане" серце від думок сумних.