Что ж любовь мою ты, милый, не сберёг?

 Перевод, близкий к тексту оригинала
Стихотворения    Елены ХОЛОДАРЁВОЙ
          «ТЫ И Я»
http://stihi.ru/2023/02/28/3320

Под конец зимы внезапно в тихий вечер
Одиноким двум сердцам в Мечты краях
Возвратила нам былую радость встреча,
Чтобы блеск Надежды засиял в глазах

И Любовь наша глубокая со страстью,
Что бывает только раз, а жаль,
Изменила нас и чувства, к счастью,
Разметала б эту серую печаль.

Ты и Я – бескрайность Вдохновенья,
Ты и Я – сладчайший майский Мёд,
Я и Ты – Надежда сегоденья,
Я и Ты -  Огонь и твёрдый Лёд.

Слово «Мы» - осталось там, в бездонной Тени,
Снег сбежал ручьями  Бренности с дорог,
Счастью сдались судьбоносные Ступени –
Что ж Любовь мою Ты, Милый, не сберёг?

Предлагаю читателям оригинал стихотворения:
            Тыия
       Елена Холодарева
***
Під кінець зими раптова зустріч
Двом серцям самотнім в царстві мрій
Повернула радощі забуті,
Щоб в очах засяяв блиск надій.

І кохання пристрасне, глибоке-
Так буває раз в житті, нажаль,-
Нас змінило, а думки високі
Розігнали сірую печаль.

Ти і я - безмежності натхнення,
Ти і я - травневих луків цвіт.
Я і ти - надія сьогодення,
Я і ти - вогонь і грубий лід.

Слово "ми" лишилось у безодні,
Станув сніг буденності з доріг.
Підкорились долі щастя сходні,
Так чому ж мене ти не зберіг?