I знову лютий
І знову лютий сніг з дощем мішає,
На зранену планету щедро ллє.
Укутує снігами, мов бинтами,
Та дощ зцілити землю не дає.
Розмиє, рознесе сніги в калюжі,
Туманом сивим втиснеться в серця,
Які стають дедалі більш байдужі,
Чекаючи завершення, кінця.
Бог не дає нам горя більш, ніж треба, -
Так кажуть люди. Та не вірю я!
Вже стільки горя! Не утрима гребля, -
Смертями й болем повна течія.
Міста і села вщент розбиті всюди,
Кривавим ходом йде по ним війна.
Зневірені, наляканії люди
Забули, що планета в нас одна.
А лютий знову сніг з дощем мішає,
На зранену планету щедро ллє.
І до калюжі небо примерзає,
І сонцю нас зігріти не дає...
18.02.2023р
© Copyright: Валентина Комина, 2024
Свидетельство о публикации №124013102524
Свидетельство о публикации №124013102524
Рецензии