Юрий Андрухович Сомнение

Юрій Андрухович

            Сумнів

Такої ночі перейду місток,
ступлю на сніг і подолаю схил.
Всього мене — до мозку і кісток
пройме мороз, опівночі стосил.
О ніч німа, пустельна і совина!
Цей холод, ця тілесна печія…
Матерія — первинна. Це — провина.
(Як не моя й не Божа, то чия?)
Мої знання сумнівні і сумні.
Тому й жага нутрує, мов аорта, —
і я не сам: глузлива пика чорта
по-змовницьки підморгує мені.
Беріть мене, панове чортівня!
Тягніть у вир, де душу розітнуть.
А там, де народилося ягня,
про мене, безнадійного, зітхнуть…
            


       Юрий Андрухович
               
          Сомнение

Я этой ночью мостик перейду,
Спущусь по склону и ступлю на лед
По воле злой да на свою беду. –
И до костей мороз меня проймет.

А ночь пустынна, недобра, совинна. 
Студено и черно.  По телу – дрожь.
Материя первична. Неповинны
В том, вроде, ни Господь ни я. – А кто ж?

Мои познанья смутны и узкИ.
Вот жажда и клокочет как аорта,
И весело, глумливо рожа черта
подмигивает мне из-под руки.

Нечистые, я здесь, других тут нет.
Тащите в омут душу мне распнуть!
А там, где агнец родилсЯ на свет,
По мне, по безнадежному, вздохнут. 

Перевод с украинского Ильи Липеса