Libertango мого Кохання VII

Libertango мого кохання VIIІ.

"Треба запастися терпінням, - відповів Лис. - Спершу сядь он там, віддалік, на траву - ось так. Я на тебе скоса поглядатиму, а ти мовчи. Слова лише заважають розуміти одне одного. Але з кожним днем сідай трохи ближче...
Назавтра Маленький принц знову прийшов на те саме місце.
- Краще приходь завжди в одну й ту саму годину, - попросив Лис. – Ось, наприклад, якщо ти приходитимеш о четвертій годині, я вже з трьох годин відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеної години, тим щасливіше. О четвертій годині я вже почну хвилюватися і тривожитися. Я дізнаюся про ціну щастя! А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, о котрій годині готувати своє серце… Потрібно дотримуватися обрядів.

«Маленький принц» - Антуан де Сент-Екзюпері.

Я прийшов до ресторану заздалегідь. Сів біля вікна, щоб бачити як вона буде наближатися до місця нашої зустрічі. І став готувати своє серце для зустрічі з нею.
Як буде виглядати її обличчя?
Чи буде вона стурбована, чи байдужість буде її станом?
Я взяв собі філіжанку кави і почав смакувати життя в очікуванні подальших емоцій від майбутньої зустрічі.
З вікна я бачив ті двері Кафедрального Собору, що так її зацікавили ранком. Слухав музику. “She"s A Ledi” … «Вона це все, що ти коли-небудь бажав. Вона то сорт жінок, яким можна похвалитися і запросто взяти на звану вечерю…» співав Tom Jons.
Моє серце посміхалося, бо в мене склалося враження, що ця пісня стосувалася саме мене. Простір наче підслуховував мої думки... А як ще пояснити те, що саме ця пісня звучала у місці, яке було надзвичайно затишним. І для нього гармонійним були б саме класичні твори, які виконувалися б на віолончелі.
Чому я звертав увагу на все, що ставалося навкруги? Тому, що цей день сам по собі був незвичним. Різноманітність барв дня... Мої враження від того, що відбувається у моєму житті. І, головне, мій стан.
Було таке враження, що начебто хтось підняв мене, струснув, та знов поставив на ноги. «Якийсь землетрус свідомості» - подумав я.
Настрій мій був бадьорим. Час, коли навіть незначні розчарування змушували мене відчувати себе нещасним, руйнували всі плани, приводили мене до апатії, минув. Я подумки повернувся у минуле суцільного невдоволення собою, життям та світом, але ця мандрівка нагадувала, скоріш, погляд зі сторони. І я подумав: "На що я витратив так багато часу, перетворивши своє життя у суцільне невдоволення..?»
Замислившись про своє життя, я так і не помітив, як вона прийшла.
І я пригадав, як казала мені моя бабуся:" Коли ти замислюєшся про своє минуле, не пірнай глибоко та надовго, бо можеш втратити час для можливості зробити щось гарне для свого майбутнього".

https://youtu.be/x8G4xrYfWmw?si=-bqzbyERho8wdw81