Ти в очі мої не дивилась давно,
і спрага в мені до твоїх.
Так само буває в старому кіно,
де місце для щастя і втіх.
Зіниці... І вії... І колір очей...
Здавалося б, все – як у всіх.
А часом – заплющені очі в плече.
Життя б так стояв, якби міг...
Хтось каже, на море дивився б весь час –
на вічності хвиль з-під долонь...
У очі дивитися – втіха для нас:
вдивлятись у щастя вогонь...
Ти в очi моi не дивилась давно
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124012708437
Свидетельство о публикации №124012708437
Рецензии
...мне даже захотелось перевести на русский..но застряла на третьем четверостишии:
"Хтось каже, на море дивився б весь час –
на вічності хвиль з-під долонь... - бесподобно!
У очі дивитися – втіха для нас:
вдивлятись у щастя вогонь..." -тонко, проникновенно!
Здравствуй, Миклош! Прекрасно твоё вдохновения!
Нина Уральская 28.01.2024 13:48 Заявить о нарушении
"Хтось каже, на море дивився б весь час –
на вічності хвиль з-під долонь... - бесподобно!
У очі дивитися – втіха для нас:
вдивлятись у щастя вогонь..." -тонко, проникновенно!
Здравствуй, Миклош! Прекрасно твоё вдохновения!
Нина Уральская 28.01.2024 13:48 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
