пролегомени

  наче вітер у квітах зимових морозних шепче про хід в гори,
наче сонце натягує жовтня струни на місяць останній  лютий,
коли горя сходинки сходяться в точку,
в яку не повернешся,
лиш стикнешся в пам'яті про минуле,
тихий шепіт, шелест і пісня сходу криється у останніх днях промайнувшого літа,
яке видалось  бутафорним,
та не збулося насправді чесним,
вилилось співом завтрашнім у майбутнє останнє надранням

27 січня 2024
17:37


Рецензии